ЖИТТЯ ЯК ВОНО Є

ONE LOVE




Что здесь?

Здесь отображаются последние записи тех блоггеров, которых вы добавили в друзья. Список друзей вы можете просмотреть здесь. Редактировать список и разбивать друзей на группы можно здесь.


Мои фотоальбомы

Мои фотоальбомы



Bigmir)Спорт

ManUtd.org.ua

Интересы



mieli создает альбом Я 2 фото



ritochka добавляет фото в альбом Мои фото 1 фото


Частина 12. УРСР і Кушнарьов


Всім відомо, що в радянські часи на території нинішньої України існувала формально суверенна держава - Українська Радянська Соціалістична Республіка. Вона зародилась в Харкові, потім 1934-го року переїхала до Києва, де й проіснувала аж до 1991-го.

А потім вона зникла - з усіма її атрибутами, прапором, гербом, гімном. Зникла у невідомому напрямку, не лишивши по собі нічого, крім одинокого Леніна на Бесарабці. А куди ж вона зникла? Куди зникли головні атрибути - головний прапор, герб, головна пластинка із записом гімну УРСР?

Все це повернулось на свою малу батьківщину. (Звісно, йдеться про малу батьківщину УСРР - бо ж той самий гімн народився вже у київські часи) До Харкова. Там, у непролазних лісах Ізюмщини, у таємній резиденції "Харьков-2" вірними синами Леніна та Комуністичної партії й понині зберігається священний Грааль українського комунізму. Його зберігає невеличкий загін, який є майже відрізаним від світу вже 18 з лишком років.

Звісно, що про цю резиденцію знали. Знав і Леонід Кравчук, який одного разу бував там, ще до свого обрання головою ВР УРСР. Знала і місцева влада, в тому числі і Євген Кушнарьов - колишній губернатор Харківщини. Але його знання обмежувалось лише констатацією факту існування цієї резиденції та приблизним місцезнаходженням.

І от того нещасного для себе дня Кушнарьов разом із партнерами по мисливському хоббі, будучи напідпитку, вирішив таки знайти "Харьков-2", аби подивитись на священні реліквії минулих часів. Вочевидь він думав, що там як хто й залишився, то кілька престарілих дідусів та бабусь - які зазвичай ходять на мітинги.

Тому зустрічі з воєнізованою охороною він явно не очікував. І в результаті отримав смертельні поранення. Потім все, звісно, списали на нещасний випадок, пустивши про всяк випадок чутку про те, що це було сплановане чи то ворогами, чи то соратниками вбивство. А насправді Євген Кушнарьов просто хотів зазирнути туди, куди нікому зазирати не можна.

Ви думаєте, звідки у купки комуністів взялась воєнізована охорона? А насправді у них немає ніякої охорони. Бо ті хлопці охороняли не реліквії від світу, а світ від реліквій. 1991-го таємний загін українських націоналістів знайшов резиденцію і оточив її. Вбивати людей не стали, навпаки, домовились, що будуть підтримувати їх життя продуктами і необхідними речами - в обмін на те, що вони ніколи не винесуть комуністичну заразу за межі "Харькова-2". Цього останнього притулку справжнього соціалізму в Україні - і єдиного справді комуністичного раю.

Так-так, комуністичного раю. Бо продукти і товари люди, що замкнені на території резиденції, отримують безкоштовно, а працюють в своє задоволення. Ось так руками націоналістів в Україні таки було збудовано комунізм. Нехай і на маленькому, нікому не відомому острівці серед лісу.

открыть

Частина 11. "Русский язык"


У часи Російської імперії влада заперечувала існування української мови, називала її діалектом вєлікорусскаго язика, забороняла літературу українською.

Все це - від віковічної ущербності. Від вторинності. Від неповноцінності. Бо ж насправді ніякого вєлікорусскаго язика ніколи не існувало.

У східнослов'янськїй групі слов'янської гілки індоєвропейської мовної сім'ї завжди було всього дві мови - протобілоруська (старобілоруська) та протоукраїнська (староукраїнська). І це абсолютно логічно, бо ж мови могли існувати лише на території розселення народу, нації.

А на території сучасної РФ ніяких слов'ян не було. З'явились вони тільки під час колонізації українцями та до певної міри білорусами угро-фінських земель на схід від власної території. Так само, як з'явилась англійська на території сучасних США. Але ж нікому (крім Павла Дибенка) не спадало на думку вважати англійську мову, якою послуговуються на Американському континенті, американською, правда?

Під час колонізації українська та частково білоруська (оскільки білоруси все-таки менш колонізували угро-фіннів, обмежившись прилеглими територіями на кшталт Смоленська) мови були спотворені місцевим неграмотним угро-фінським населенням. Виникли нові діалекти, які з плином часу все більше віддалялись від материнського кореня.

Між тим, українська мова під кінець 18-го століття доросла до трансформації у сучасний літературний варіант. Першим твором, написаним сучасною українською літературною мовою, стала "Енеїда". Це сталося 1798-го року, за рік до народження "создателя современного русского языка" Олександра Пушкіна. Чи ж не дивно? Ні, не дивно.

Бо ж на території, колонізованій українцями (згодом ця територія, як і США, перемогла колишню метрополію, і стала самостійною державою), і досі не існувало нормалізованої літературної мови. А всі ті "документи", які дійшли до наших днів - це все фальшивки, які було фальсифіковано в 19-му столітті.

І коли Котляревський опублікував свою "Енеїду", видавши таким чином грандіозного ляпаса Московії, імператор Павєл І замислився над створенням власної літературної мови. А зробити це було дуже важко. По-перше, не було грамотних людей, які б могли написати хоч щось літературне, по-друге, не було на базі чого створювати мову.Спроби створити літературну мову на базі існуючої суміші української та угро-фінських мов провалилась - мова вийшла, по-перше, страшенно кострубатою, а по-друге, зовсім не схожою на слов'янські. А тоді вже набирала обертів ідея слов'янськості московського народу - тож така мова була не просто не потрібна, вона була просто шкідлива.

Брати за основу материнську українську чи білоруську (що була материнською для західної та північно-західної частини Московії) було нелогічно з політичної точки зору - це ж у США не було імперських амбіцій, тому й мову свою, американську вони не створили. А імперії потрібна була своя мова.Тому звернулись до інших слов'янських мов - і зупинились на болгарській. По-перше, через кирилицю, по-друге, через схожість, по-третє, через пригноблене становище самої Болгарії - тоді болгарам було не до мовного питання, і те, що у них власне украли мову, ніхто й не помітив. А за мовчання Московія потім визволила Болгарію від турок.

Отже, мову нібито створили - доповнили болгарську мову місцевими та українськими словами, от і вийшла московська мова. Тепер треба було написати нею якийсь твір. Але - писати було нікому. Література та літератори ніколи не були в пошані у Москві, тому коли постало питання творіння нової літератури, виявилось, що потенційних письменників просто немає.

Довелося викупити у одного з іноземних посольств маленьке здібне негреня, навчити його новій мові - і 1817-го на світ з'явились перші рядки "Руслана і Людмили", першого літературного твору, написаного новою, штучною "російською мовою". А що було далі, всім добре відомо.


открыть

Частина 10. Київський Ленін


Ніхто ніколи не замислювався, чому в столиці України й досі стоїть пам'ятник "вождю світового пролетаріату"?

А тому, що цей монумент був частиною таємної угоди нацдемів та комуністів. Україна незалежна - Кравчук президент. Прапор жовто-синій - головний Ленін республіки залишається на своєму місці. І так далі, до найменших дрібниць.

Однією із таких дрібниць став бюст Ілліча на станції метро "Театральна". Станція, яку запускали як "Ленінська", зрештою перейменували - але скульптуру Леніна залишили. Більш того, залишили не тільки скульптуру.

Під час будівництва "Ленінської" під землею прорили новий тонель - який з'єднував "Хрещатик" та "Унівеситет" через нову станцію. Стару ділянку Святошинсько-Броварської лінії законсервували. Нібито. Насправді там побудували таємний бункер для партійного керівництва УРСР. Після 24 серпня 1991-го про бункер всі забули, але ж сама споруда залишалася. І залишались ключі від неї. Відомо як мінімум про один екземляр ключів, який був у скромного працівника ЦК КПУ, одного із водіїв партійного автопарку.

Знайшов він ті ключі випадково, але знайшовши, зрозумів, про що йдеться - бо ж на зв'язці був брелок із написом "Объект А". А що це за об'єкт, водії партійних босів знали добре і передавали цю інформацію один одному.

Отже, цей колишній водій оселився в покинутому бункері. А пізніше забрав туди найближчу рідню, друзів, знайомих, які продовжували сповідувати комуністичні ідеали. Звісно ж, це були переважно люди похилого віку. Система виходів з бункеру була сконструйована таким чином, що до нього можна цілком непомітно потрапити саме з "Театральної" - а бюст Леніна на пероні станції слугував не просто прикрасою, а й знаком, вказівником.

Ці люди живуть в бункері й досі. Більш того, будь-хто може регулярно бачити їх - в підземному переході на "Театральній". Так-так, оті бабці та дідусі, які там танцюють - то і є мешканці бункеру. Один з виходів веде прямо до підземного переходу, тому вони непомітно виникають у натовпі, а потім так само непомітно зникають...

открыть

Частина 9. Столиця України


Столиця незалежної України - Київ. Це відомо всім. Але не всі знають, що кілька разів резиденція гілок влади могла змінити місце.

Першим замислився про переніс столиці перший президент Леонід Кравчук. Звісно ж, він хотів, аби головне місто України було на його батьківщини - але за зрозумілих причин не зміг цього зробити. Бо ж Рівне (а ЛМ народився саме на Рівненщині) за часів 2СВ було столицею Райхскомісаріату Україна - і вчорашній комуніст звісно ж не міг допустити, аби в народі виникли такі негарні асоціації. Мовляв, Макарович, який в дитинстві на окупованій території знаходився, продовжує традицію фашистського колабораціонізму. А далі Кравчуку просто не вистачило часу придумати якусь нову столицю.

Леонід Кучма, яко людина більш приземлена, над такими речами не замислювався - не до того, на першому плані був план по обплутуванню основних фінансових потоків своєю чи підконтрольною собі павутиною. Але після початку другого строку, коли Данилович вже обжився, він почав замислюватись над таким грандіозним проєктом. Є інформація, що така думка прийшла йому в голову тоді, коли він знайшов кравчуківського записника у таємному президентському сейфі.

Звісно, головним варіантом був Дніпропетровськ. Але існував і резервний - це Запоріжжя. Ідею із цим містом підкинуло Кучмі його нацдемоточення. Мовляв, ви тільки що комуніста на виборах здолали, дуже символічно буде на козацькій землі влаштувати резиденцію. Таку собі кумчівську Січ. Дякувати Богу, запорізькі заводи відлякнули Кучму, а закрити всі їх він не наважився - багато бізнес-інтересів було на них зав'язано.

Тож залишився Дніпропетровськ. Тут також постаралось оточення - якому не дуже хотілось переїжджати кудись із Києва. Тому Кучму вмовили потихеньку розпочати будівництво, але всерйоз взятись за справу лише тоді, коли буде вирішено з "проблемою-2004", тобто третім строком. Проблему, як відомо, не вирішили - тому і Дніпропетровськ відійшов в минуле.

Ющенко теж не оминула чаша сія. Більш того, він навіть розпочав широкомасштабне будівництво - звісно ж, на місці колишньої гетьманської столиці. Універсал, Батурин - це все ланки одного ланцюга. Переїзд в нову столицю був запланований відразу після перемоги на виборах-2010, в яку Ющенко щиро вірив до останньої хвилини голосування в першому турі. Вже була навіть розписана церемонія повторної інавгурації вже у новій резиденції.

Тепер Янукович. Всім зрозуміло, що в Києві йому некомфортно - тому і ця історія з Межигір'ям. Його лякає українське оточення, а виселити всіх киян не можна. Тому відразу після виборів в Адміністрації президента з'явилась ідея переносу столиці.

Так, звісно, мова спочатку йшла про Донецьк. Але Донецьк - це Ахметов, а останнім часом в оточенні Януковича почала набирати силу інша гілка, яка ставиться до РЛА майже вороже. Тому Януковичу, який жити не може без свого Донбасу, запропонували компромісний варіант.

Отже, єдиної столиці не буде - в тому плані, що всі гілки влади не будуть скупчені в одному місці. Ясно, що Адміністрація Януковича переїде до рідного міста Президента, Єнакієвого. Правда, ВФЯ поки що вагається щодо будівництва резиденції на місці його колишнього дому.

Верховну Раду поселять в Горлівку, як найближче до Єнакієвого велике місто.Звісно, для того, аби контролювати всіх депутатів. А Камінет Міністрів відправлять в Макіївку. Тут головним чинником стала близкість донецького аеропорту - щоб чиновники миттєво реагували на вказівки Президента і тут же вилітали туди, куди він скаже.

Звісно, для обслуговування всіх цих гілок влади потрібні комунікації. Тож скоро розпочнеться будівництво унікального Горлівсько-Єнакієвсько-Макіївського метрополітену з окремою гілкою до аеропорту. До речі, саме тому метро в самому Донецьку майже не будують - всі кращі сили кинуті на новий, головний фронт робіт.

А що ж буде з Києвом? Янукович замислив не тільки позбавити його особливого статусу, а й зробити звичайнісіньким райцентром Білоцерківської області. Відповідно будуть скорочені залізничні маршрути, все авіасполучення буде здійснюватись через аеропорт "Жуляни", а "Бориспіль" взагалі закриють, віддавши його територію Ахметову під новий металургічний комбінат...
 

открыть

Частина 8. Paul is dead


Сьогодні ми поговоримо про один з ключових епізодів новітньої української політичної історії. Про історію, яка стала вирішальною під час президентських виборів-2004. Про отруєння Віктора Ющенка.

Той інцидент змінив не тільки політичну ситуацію в країні, а й самого кандидата в президента. Не раз і не два було сказано, что Ющенко після діоксину став геть іншим. І це правда. Але не вся. Бо той Ющенко і справді був іншим. Зовсім іншим. Іншою людиною.

Ні, отруєння діоксином таки мало місце. Але кінець історії насправді зовсім не такий, як ми досі думали. Віктор Ющенко помер. А його місце зайняла дуже подібна на нього людина. Діоксинове отруєння ж стало чудовим приводом для зміни обличчя Ющенка - аби підміна була не настільки помітна. Звісно, можна було обдурити всіх, крім родини. Тому дружина і діти знали про все. Але їх залякали і фактично купили мовчання за обіцянку не завдавати ніякої шкоди.

Спитаєте - кому це було вигідно, хто вчинив цей страшний злочин? Відповідь на це дасть вся наступна політична історія. З якої чудово видно, що Ющенка вбили люди Віктора Януковича. Чудово розуміючи, що він завдяки адмінтиску виграє вибори-2004 - але так само неминуче програє вибори-2010 і зникне у політичній безвісти - Янукович за допомогою контрольованого ним "Ющенка" програв 2004-й завдяки майбутній перемозі.

Для початку двійник ініціював операцію "Любі друзі", яка й стала початком розвалу помаранчевої коаліції і взагалі помаранчевої ідеї. Далі був Універсал національної єдності, задуманий з однією метою - повернути на політичний Олімп Віктора Януковича. І так далі, і таке інше. Завершився план "Двійник" агітацією "Ющенка" проти Тимошенко та його заклик голосувати проти всіх, тобто фактично за Януковича.

А далі двійник став просто непотрібний. Віктор Янукович прийшов до влади у країні, змученій перманентними війнами "Ющенка" і Тимошенка - і очевидно, що на цьому фоні буде правити як мінімум два строки. Як, власне, і планувалось. Що буде з непотрібним тепер двійником - невідомо, але очевидно, що він отримав пожиттєвий пансіон і утрмиання у одній з країн Європи, бо саме там зараз можна бачити "колишнього президента України".

А де ж тіло справжнього Віктора Ющенка? Воно, як і належить християнській душі, поховане в землі. І ви всі навіть знаєте, де. На прохання його вдови, могила ВАЮ та його таємний похорон були показані на всю Україну. І відтепер кожен з нас може прийти до могили найкращого прем'єр-міністра в історії України і покласти до неї квіти. Але лише шість днів на тиждень, з 10-ї до 18-ї. Бо для людей могила Ющенка функціонує як Національний музей «Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні».

открыть

Частина 7. Смерть Чорновола


25 березня 1999-го В'ячеслав Чорновіл загинув в автокатастрофі під Борисполем. Офіційно той інцидент визнали нещасним випадком, неофіційно побутує думка про замовне вбиство.

А насправді все зовсім не так. Мало хто знає, шо тієї ночі, за годину після аварії, в головному аеропоті України злетів в небо чартертний рейс до Канади. На борту літака, крім екіпажу, була всього одна людина. Це і був В'ячеслав Чорновіл.

Він передбачав, що на його життя станеться замах - тому й вирішив випередити події. У план була втаємничена мінімальна кількість людей. Навіть його син, Тарас Чорновіл, дізнався про все набагато пізніше. А після того, як дізнався, був акуратно введений до ближнього кола Віктора Януковича з метою збирання інформації та по можливості дискредитації ВФЯ. В той же час "закинули в тил ворога" і Ганну Герман - хоча вона, на відміну від Тараса Чорновола, не знає про те, що В'ячеслав Чорновіл живий. Але роботу свою виконує досить вправно - всі ті ляпи Януковича, над якими сміється вся Україна і вже пів-світу, справа рук пані Герман.

Сам В'ячеслав Максимович живе в Канаді, у настільки таємному місці, що його місцезнаходження не знають навіть найближчі помічники. Зв'язується з ними Чорновіл за допомогою спеціального супутникового зв'язку, який неможливо запеленгувати жодними пристроями на землі. Раз на рік він змінює місце перебування, бо існує реальна небезпека від тих людей, які збирались знищити його 1999-го.

Але раз на рік, 24 грудня, на день свого народження, Чорновіл прилітає до Києва. З фальшивими документами, докорінно змінивши зовнішність, він приходить на Байковий цвинтар, до "своєї" могили, приносить букет квітів, мовчки стоїть кілька хвилин, потім ховає у спеціально вмонтовану в монумент схованку чергові інструкції своїм прибічникам. І знову відлітає до Канади.

Мало хто знає, що Чорновіл був на Майдані-2004. Він навіть потрапив у об'єктив телекамери, але звісно ніхто не впізнав у старому дідові типово української зовнішньості одного із головних українських політиків 90-х. І, звісно ж, ніхто не знає, що Чорновіл відіграв одну з головних ролей у перемозі Ющенка - бо саме його таємні зустрічі із впливовими європейськими політиками посприяли несприйняттю Європою другого туру виборів.

Коли Чорновіл зніме маску і повернеться до життя і України, не знає ніхто. Власне, останні таємні соціологічні дослідження показують, що політик рівня Чорновола виграє будь-які вибори з колосальною перевагою. Тому очевидно, що у разі загострення політичної ситуації Україна, яка зараз залишилася без лідерів національно-демократичної спрямованості, може отримати свого Провідника.

открыть

Частина 6. Макіївські вибухи


Дивна якась історія, чи не так? Два вибухи, причому без особливого ефекту, незрозумілі фінансові вимоги, відсутність наступних обіцяних вибухів...

А все не так просто. Згадайте, де був під час вибухів Віктор Янукович. Правильно - в Японії. А тепер згадайте подробиці того візиту Президента. Майже ніхто з головних дійових осіб місцевого політикуму з Януковичем зустрітись не захотів. Крім гейш, звісно - що не додало міжнародного авторитету Україні.

А потім була зустріч з імператором Японії. Зустріч, під час якої Янукович припустився трагічної церемоніальної помилки, завдавши смертельної образи імператорові. Образи, яку за давніми японськими звичаями, можна змити тільки кров'ю.

Мало хто знає, що японському імператору досі підпорядковується таємний загін висококласних бійців-ніндзя. І саме цей загін після зустрічі імператора та Януковича отримав завдання вбити Президента України. Тому було вирішено імітувати теракт - аби ВФЯ мав офіційну причину швиденько прибратись з Японських островів.

Чому ж саме в Макіївці? Справа в тому, що до Януковича вже давно і не один раз зверталась ініціативна група з питання приєднання Макіївки до Донецька - бо ж різниця умов для життя в обласному центрі та його передмісті просто космічна. Тому Янукович пообіцяв за нагоди вирішити це питання на користь макіївчан.

А коли ВФЯ зганьбився на зустрічі з імператором Японії, голова групи швиденько зателефонував Ганні Герман і пообіцяв зробити все можливе, аби врятувати свого Президента від загибелі. Що ж, тепер будемо чекати приєднання Макіївки до Донецька.


открыть

Частина 5. Президентське подвоєння


Після президентських виборів 2010-го велика частина прозахідного електорату накинулась на тих, хто голосував у другому турі проти всіх, звинувачуючи їх у поразці Юлії Тимошенко і приходу до влади Віктора Януковича. Але невтаємничений народ не знає, що Тимошенко ні за що не перемогла б на цих виборах. І не тому, що голосування було сфальсифіковане, чи через свою одіозність. Все набагато складніше.

Ця історія починається з початку 70-х. Після хрущовської відлиги, яка була пов'язана з рядом серйозних потрясінь, нове керівництво СРСР доклало максимум зусиль, аби стабілізувати обстановку, як то кажуть, на віки. Особливе місце у плані "Стабілізація" займала Українська РСР.

В цьому Леоніду Брєжнєву допоміг видатний діяч у своїй галузі (якого влада у своїх корисливих цілях вдало замаскувала під простого актора ілюзіонного жанру), Вольф Мессінг. Він і підказав Брежнєву ідею із астральною консервацією України. Для цього було потрібно всього нічого - аби імена правителів УРСР постійно повторювались, по два рази. Це б загальмовувало будь-яку активність в республіці, перетворюючи її на замкнене коло.

Тому коли 1972-го року першим секретарем ЦК КПУ (фактичним правителем Радянської України) став Володимир Щербицький, йому на підсвідомому рівні було поставлене завдання знайти собі наступника з таким же іменем. Ним став Володимир Івашко, якого перед "інавґурацією" перевірили на Дніпропетровському обкомі ЦК КПУ (відомому в ті часи "полігоні влади").

Івашко змінив вже не наступний перший секретар Станіслав Гуренко - тоді компартія вже не грала головної ролі, - а голова Верховної Ради Леонід Кравчук. Нібито все логічно - другий секретар ЦК, але насправді причина глибша. Саме в цей час набирав сили на "полігоні влади" інший Леонід, тоді ще просто директор "Південмашу", головного підприємства республіки, а згодом і країни.

Тепер ви бачите, що немає нічого дивного в цих двох фактах - 1991-го Кравчука обрали Президентом, і він же 1992-го призначив Кучму прем'єром, тобто своїм фактичним наступником. Але Леонід Макарович, як людина хитра, вирішив скопіювати матрицю своїх попередників - де перший Володимир правив набагато більше, ніж другий. Тому Кучму призначили прем'єром так рано, 1992-го - аби до чергових виборів про нього забули, і згадали лише перед закінченням другого президентського строку Кравчука.

Але ЛМ не врахував одного факту - що зі зміною державної ідеології зміниться і принцип. Тепер перший із тезок був приречений на коротке царювання, тоді як другий займав свою посаду максимально довго. Тому 1994-го вибори виграв саме Кучма.

ЛД почав замислюватись про своїх наступників перед виборами-99, які він вигравав апріорі (що й сталося). Тому він спочатку підтягнув із Нацбанку одного Віктора - Ющенка, а потім із Донеччини іншого - Януковича.

Чому не третього Віктора - Медведчука? Всі добре пам'ятають ті слова Ющенка-прем'єра про "батька" Кучму, але ніхто не звертав на них особливої уваги - мовляв, підлизався та й по всьому. Але насправді між Кучмою і Ющенком були дуже теплі, справді майже родинні стосунки (згадайте, як поводився Кучма під час Помаранчевої Революції, як відмовив Януковичу у силовому сценарії). Тому, знаючи про "матрицю тезок", він хотів, аби Ющенко виграв вибори не 2004-го, а 2009-го, щоб президентствувати, як і сам Кучма, два строки.

А Медведчук, як дуже одіозний політик, гарантовано програв би вибори Ющенку. На відміну від Януковича, який ще не встиг (до початку передвиборчої кампанії) викликати таку відразу у українців. Все йшло по плану Кучми-Ющенка...

Але ситуацію докорінно змінила Тимошенко. Її деструктивна енергія переломила хід виборчої кампанії на користь Ющенка - чому він сам не був і радий. Бо ж це означало лише один президентський термін. Як, власне, і сталося - 2010-го до влади прийшов "Віктор-2" Янукович.

Що буде далі? Очевидно, що Янукович пробуде на посаді президента два строки, тобто до 2020-го. Вибори-2015 він виграє без варіантів, як Кучма в 1999-му. Десь перед або відразу після тієї президентської кампанії в українському політикумі з'явиться другий із двох наступних тезок-президентів. Перший, як показує історія Кравчука та Ющенка, вже є, хоч і не на головних ролях.

Чи буде одним із "двійників" Тимошенко? Навряд чи. По-перше, треба знайти ще одну жінку, по-друге, з іменем Юлія. Наскільки це реально в українському політикумі, судіть самі.

Високі шанси стати президентами після Януковича у Тягнибока (Олег) та Тігіпка (Сергій). Яценюк зі своїм іменем (Арсеній) повинен докласти максимум зусиль, аби знайти собі пару. Можливо, пощастить Гриценку (Анатолій) або Луценку (Юрій). Але говорити про наступників "Вікторів" поки ще зарано. Просто уважно придивляйтесь до тих, хто з'явиться на політичному горизонті між 2015-м та 2017-м роками. Скоріш за все, саме тоді з'явиться Президент України 2025-2035 років.


открыть

Частина 4. Помилки Януковича


Перший рік президентства Віктора Януковича запам'ятався багатьом із нас його феєричними помилкам. Анна Ахметова, український поет Чехов, Балаклія-Балаклава ітд. Останній перл Президента - це Welcome in Ukraine в Японії.

Злі язики пояснюють це неосвіченістю та обмеженістю Віктора Януковича. І навіть не здогадуються, що причина зовсім в іншому.

Ні для кого не секрет, що комуністичні вожді, особливо ті, що влилися в ВКП(б) вже після Жовтневого перевороту, були людьми, далекими від освіти, навіть від повної середньої. В Україні це питання було ще більш критичним, оскільки всі більш-менш адекватні люди у керівництво УРСР після 30-х років не потрапляли за визначенням. За визначенням Москви, звісно ж.

Тому рано чи пізно, але питання освіти вождів постало на порядку денному. В 60-х роках Київ вже іноді відвідували іноземні делегації, і виглядати на їх фоні повними ідіотами радянським керівникам було справжньою ганьбою.

Тому на базі однієї із столичних шкіл був сформований таємний вчительський колектив, який на регулярній основі займався освітою першого секретаря ЦК КПУ, голови Президії Верховної Ради та голови Ради Міністрів УРСР. Вчителі викладали доступною для партійних бонз мовою ази основних наук - географії, історії, літератури, мистецтва. Іноді, за необхідності, читали короткі курси технічних наук.

Точно не відомо, на базі якого навчального закладу існувала ця таємна школа. Але ряд фактів вказує на те, що це була 57-а школа. Недаремно ж у ній на формально скромній посаді вчителя російської мови та літератури працювала дружина Володимира Щербицького. Насправді ж, говорять, вона була куратором "школи для вождів".

"Школа" продовжила свою роботу і після здобуття Україною незалежності. Партпрацівник, заводчанин, бухгалтер - цих профільних знань українським президентам звісно ж не вистачало для повноцінної роботи і переговорів із іноземними колегами. Так, з 1991-го "школа" працювала лише для перших осіб держави. Причиною такого звуження аудиторії стали систематичні прогули голови ВР Івана Плюща - після чого Леонід Кравчук навесні 1992-го вигнав його і заборонив всім його наступникам, а також головам Кабміну, ходити до "школи".

Існує і свідоцтво того, що Плющ дійсно не закінчив "школу":

Иван Плющ — не командный человек… И кругозор смешной. Сидим как-то раз на острове Крит, едим королевских омаров. Я говорю: «Иван Степанович, давайте махнем в Африку — тут рядом, 220 километров. Он подумал, подумал, а потом спрашивает: „Чародеев, а до Индии далеко?” Я просто подавился своей креветкой: „До Индии 6 тысяч…”

В 1990-і однією з найголовніших, найактуальніших наук стало вивчення англійської мови. До речі, можете подивитись, який профіль має 57-а школа. Отже, "школа для президентів" існувала аж до 2010-го року.

А потім її розформували. Міністр освіти та науки (якому "школа" підпорядковувалась безпосередньо) Дмитро Табачник, маніакально намагаючись знищити все, що нагадувало про попередників (а 2005-го, згадайте, "помаранчеві" нічого подібного не робили - бо Ющенко знав про місію "школи", причому дізнався ще 2000-го, коли був прем'єр-міністром), ліквідував і цей заклад, вважаючи його бандерівською вигадкою.

І тепер ми маємо те, що маємо. Януковича більше нема кому вчити - звідси і "Анна Ахметова", і інші дитячі помилки. Одне ідіотське рішення зарозумілого чиновника поставило під загрозу імідж всієї країни...

открыть

Частина 3. Львівська брама


Є в київській підземці така "станція-привид" - "Львівська брама". Будується вже майже два десятиліття, та все ніяк не добудується. Офіційно це пояснюється браком коштів та зовсім смішним аргументом - "відсутність комплексного рішення щодо реконструкції Львівської площі".

І майже ніхто не знає (але є, є такі люди!), в чому справжня причина такого довгобуду. А причина - в назві. Звісно, є формальне пояснення - колись десь на тому місці, де зараз Львівська площа, стояли Львівські ворота Старокиївської фортеці. А є і неформальне.

Станцію метро "Львівська брама" почали будувати в середині 1991-го (себто у найскрутніший час, час початку ГКЧПістської змови) - аби врятувати майбутнє України. Бо ж саме на місці станції існує астральний канал, астральна брама (!!!), яка веде в Галичину, на Львівщину (!!!), до Останнього Схрону. Там, в Останньому Схроні, місцезнаходження якого ніхто вже не знає - бо ті, хто знав, були страчені та розстріляні, - лежить і чекає свого часу Останній Бандерівець. Чекає, коли "Львівську браму" добудують, і він зможе встати і вийти на світ Божий. Бо вихід у нього може бути тільки один - в столицю України, в Київ, для відновлення Української Держави.

На жаль, жоден з Президентів не зважився на такий крок - добудувати "Львівську браму". Навіть прогалицький Ющенко. Оскільки всі наші очільники першими потрапили б під кулі з машинґвера Останнього Бандерівця. Тому добудувати та відкрити станцію може лише справжній патріот.

Поки що ж, на жаль, бачимо зворотні рухи - у травні 2008-го була відкрита станція "Червоний хутір". До речі, через пару тижнів, після інавгурації Дмітрія Мєдвєдєва та зайняття Путіним посади прем'єр-міністра (фактично - лідера нації, яким його називають на російському ТВ).

А 2010-го, коли Президентом став Янукович, дуже швидко добудували розв'язку на Московській площі. Де, за різними даними, також є астральне вікно в Московщину. Недаремно ж район Деміївка, центром котрого є Московська площа, до 60-х років називався - Сталінка. А змінили назву району на звичну Деміївку вже після останнього бою УПА, коли націоналістичні сили втратили свою могутність і не могли вплинути на астральну браму у районі Львівської площі.

Отже, очевидно, що "Львівську браму" відкриють лише тоді, коли до влади прийдуть патріотичні сили з Галичини.

открыть

Частина 2. Прокляття президента


Україна пережила вже трьох президентів - Кравчука, Кучму та Ющенка. Зараз переживає четвертого, Януковича.

Кучма і Ющенко майже не світяться на політичній сцені, тоді як Кравчук грає досить помітну роль. В чому причина?

В проклятті президентів. Це прокляття - останнє, що встиг зробити в своєму житті найперший керівник УНР Михайло Грушевський, якого вважають першим президентом України.

Його прокляття заключається в тому, що той президент, який добровільно віддасть свою владу, буде змушений мучитись в пеклі української політики і після закінчення президентського терміну. Грушевський, який через свою нерішучість та непослідовність програв свою посаду і цілу країну, у смертний час прокляв своїх наступників - аби вони більше не допустили таких помилок.

Кравчук не повірив у це прокляття, але розповів Кучмі. Той спочатку спробував відкупитись від нього зведенням пам'ятника Грушевському в столиці, на сакральному місці, біля колишньої Центральної ради. Не допомогло. Довелося влаштувати підставу у вигляді Януковича, для того, аби зберегти свою владу. Про ці плани говорили всі і всюду, але навіть не підозрювали про справжню причину.

Незважаючи на невдачу у збереженні влади, прокляття Грушевського не подіяло, вражене розмахом Помаранчевої революції. На прощання Кучма розповів про прокляття Ющенку - і це було найголовнішою таємницею їх таємних переговорів.

Ющенко теж спробував обдурити прокляття - підписанням універсалів (згадайте, саме Грушевський ввів цей термін в український політикум). Теж не допомогло. Довелося влаштувати боротьбу із Тимошенко, розмінною монетою в чому виступив Янукович - який навіть не підозрював про справжні мотиви Ющенка (бо його не було на таємних переговорах Кучми і ВАЮ в 2004-му).

Звісно, боротьба Ющенка та Тимошенко не була аж такою, як 2004-й - але, зважаючи на персону ВАЮ, прокляття знов відступило. І тепер Кучма та Ющенко спокійно доживають свого віку, переживши страшне прокляття.

А Кравчук і досі перебуває в полоні останньої волі Грушевського. Тому і заяви його щороку змінюються - він шукає ту "кнопку", яка б врятувала і вивела його із замкнутого кола української політики. Два рази на рік, 4 березня та 25 листопада, сторожі Байкового цвинтаря вночі бачать Кравчука біля могили Грушевського. Босий, у білій полотняній сорочці, він стоїть на колінах перед надгробком і молить свого попередника про зняття прокляття. Але той залишається незворушним.

Втім, розповідають, що останнього разу, 25 листопада 2010-го, один із сторожів чув, як Кравчук прошепотів, встаючи з колін: "...положення жовтого і синього кольорів..." Як відомо, УНР Грушевського мала жовто-синій стяг, де жовта смуга була розташована в правильному положенні, нагорі - а за Кравчука кольори поміняли місцями. Можливо саме за це прокляття Грушевського не відпускає ЛМК...


открыть

Частина 1. Мобільна війна


Слухайте всі! Я відкрию вам страшну тайну! І не одну! Я відкрию вам всі тайни. А почну з таємної сторони існування українських мобільних операторів.

Не вірите, шо таке є? Дивіться.

Був такий мобільний оператор UMC - з напівпомаранчевим лого. Після української поразки 2004-го Росія вирішила взяти хитрістю і 2007-го, коли при владі тимчасово був Янукович, знищила напівпомаранчеву UMC, замінивши на російську (в більшовицьких червоних кольорах) МТС. UMC намагався відкупитись, навіть пішов на поступки Москві:

- ввів тариф "UMC Регіон", який діяв тільки на Донбасі та в Криму. То був не тариф, а прикриття - спецзв'язок без можливості прослуховування. Але навіть така лояльність не допомогла.

Скажете, там яйце на логотипі МТС - навіщо? То був меседж Януковичу - ми пам'ятаємо твої слабкі місця, тому будь покірним і слухняним.

Чому ж Ющенко нічого не робив? Неправда! 2006-го року, коли в парламенті була демократична коаліція, на український ринок прийшов "Білайн" - в чорно-жовтих бджолиних кольорах. І почав стрімко завойовувати ринок. Але...

Але не пройшло і року від обрання Януковича Президентом, як біло-синій Київстар вже майже асимілював бджолиного конкурента.

А що ж Тимошенко? Вона теж мала свою силу - це псевдо-донецький Лайф. Лайф - з біло-червоним логотипом і посмішкою (ви бачили колись, щоб реальні донецькі посміхались? А Тимошенко посміхалась завжди). Крім того, зв'язок через зятя ЮВТ - бо насправді він турок, а ніякий не Карр, зовнішність видає з головою. Та й де ви бачили британця, ласого до українських жінок? А от для турків це норма ще з часів Роксолани.

І найголовніше - Лайф з'явився на ринку 24 січня 2005-го. Саме в той день Тимошенко стала прем'єр-міністром.

А Тимошенко ж іще, крім дати, натякала - згадайте її в футболці "Шахтаря", згадайте, як нічим завершився наїзд на Ахметова, згадайте її обійми з РЛА на "Донбас-Арені". Ви бачили хоч раз, щоб Ахметов обнімався з Януковичем? Отож бо й воно. Але можливостей "Лайфу" вистачило не набагато, і зараз він скоріше у занепаді.

Тож що ми маємо наразі? Помаранчевого UMC вже немає, бджолиний Білайн майже зник, біло-червоний Лайф не грає ніякої ролі. А на коні тільки біло-синій Київстар, і червоні наглядачі з Москви, МТС, які постійно тримають над Януковичем дамоклове яйце.

Думайте!

открыть

Герцеговінафлор пих-пих


Кстаті. А хто придумав цю ідіотську фразу про то, шо "історія нє тєрпіт/знаєт сослагатєльного наклонєнія". Еті ваши інтернети в ліце товаріша Гуголя намікають, шо тіпа це дєдушко Взорваний. Но шота вєріццо с трудом.

Нє, ну фраза канєшно йобнута. А ви хоч раз задумувались, када її употрібляли?

открыть

псто історії


Аццкій [info]frankensstein пробуділ во мнє музу воспомінаній.

Бил у нас такой мер Алєксандр Поляк. Чистокровний мєнт, генерал кажись. Стадіон собірався на 40 тищщ отгрохать, ну то таке. Так от, я про чистокровного мєнта хтів расказать.

Ходе в народі така лєгєнда, шо коли Його Межигорськоє Святєйшество стало в перший раз премьєр-міністером і приїхало в Алєксандровск (чи може Поляк в Кійов на якусь сходку там в Кабмін, хз), Поляк йому руку відмовився потиснути. Ну, тіпа, якого хуя я, кадровий мєнт до мозга костєй буду ручкацца з зеком.

Потом правда наш мер скоропостіжно умєр, і друга лєгєнда гласіт, шо не без постороннєй помощі. Но то таке, не пойман - не Президент, таскть.

Так от я шо подумав. Якшо лєгєнда нумеро уно такі імєла мєсто бить, то може у нас в городі і був послєдній настоящій мєнт в Україні, га? А не та шолупєнь, шо щас? Ну потому шо я думаю дісвітільно ненормальна ситуація, коли мєнтами командує уголовник, нє? А раз мєнти йому підчиняюцця - то які ж вони тоді мєнти?

Я не був фонадом Поляка, він і телеканал "Хортиця" (перший кабєльний в городі, кстаті, нєкій подзабитий уже на просторах Московії Влад Ряшин там начинав) закрив, і газету пресував. Но по-моєму отаких убєждєній в мєнтурі і не хватає. Потому шо єслі правда, шо Дєдушкусталіна йобнули по приказу властєй (чув таке, чув - та собсно всі ці арешти це тільки підтверджують), то мєнти щас же тупо і напряму шестєрять Дважди Несудімому. Пріятно, таваріщі? Ну памагай вам бох.

открыть

Ето какой-то аранжевий шабаш


 Сажать, сажать, всєх сажать! Распустілісь, понімаш.

открыть

Ну чьо даєбалісь да поцана?


Ну посідітє бєз тєпла німнога, так зато ж ета наш, нармальний мер. А то прішол би бєндеровєц Гурвіц і заставіл би всєх на мовє гаваріть! Такшо слава Костусєву! І дайтє чюваку атдахнуть!

открыть

Яхуєю, дорогая рідакция


Вище нас даже Біларусь

Почом квартіри в Мінську, не в курсах? Може, варто?
 


открыть

Ще вам, сукам-далбайобам, усміхнеться пекло!


Блядь, у них там епідемія, чи шо?

Срочно підірвать ВР, КМ, АП нахуй! А потом ізвєстью залить!

открыть

Пакращювач життявжесьогодня Калікнічєнка


Яке ж воно йобнуте. 

Нада лі шота добавлять?:-)

открыть

Раз пошлі на дєло, у прокуратуру


Ето піздєц.

Я всьо сказал.

открыть

Ну нє сукі?! (с)


Нє, ну от скажіть, як можна до цього чмиря нормально ставитись?

Месть Юрию Луценко может обернуться против нынешней власти. Об этом «Газете по-украински» заявил родной брат экс-министра внутренних дел Украины Сергей Луценко

«Может взорваться украинский вариант «Викиликс» со значительно более интересными фактами. Многие представители нынешней власти вспомнят о крови на собственных руках », - отметил он. По его словам, «если будут идти бульдозером, то до конца пойдем и мы»

А де ж ти блядь зі своїм Вікіліксом було, коли займало пост міністра внутрішніх справ? (Я бачу, шо це не Югік, а Сєгжик каже - але збирало чумадани компромати напевно ж відомство Югіка) Тоді, значить, сиділо і мовчало, взятки і откати збирало, а тепер віш, до конца пойдьом...

Да, то шо ПРасти ще ті підарасти - це понятно, і жодна нормальна людина в їхньому окопі сидіть не може за визначенням. Но бля як же сидіть в протилежному окопі, коли там такі Югіки?

открыть

Кстаті


А какого палавого оте взірване уйобіще усі ЗМІ називають "памятником"? Савсєм плохо с мазгамі чи подивитись у Педівікію не хватає соображалки? Так можна любу хуйню називать памятниками. Поставив статуй біля дому - всьо, памятник. Наприклад, "тимчасовий памятник Сніговику". А шо, тоже самопоставлене і без дозволу. Те взірвали, це розтане. В чому різниця? Нє, ну ясно, шо при Сніговику людей пачками в ГУЛаг не ссилали. А кроме цього? Отож.

открыть


ritochka добавляет фото в альбом Мои фото 5 фото

Назад | Вперед
ОБОЗ.ua