ЖИТТЯ ЯК ВОНО Є

ONE LOVE




Мітки

Мои фотоальбомы

Мои фотоальбомы



Bigmir)Спорт

ManUtd.org.ua

Page content

Интересы


Music : Hilary Duff "Someone's wathing over me"  My mood : thankful    

Татові присвячується


Обличчя зі старої фотографії

Замріяні очі дивляться вдаль…

Якими були ті мрії? Чи виповнились вони усі???... Що було загадано в дитинстві?

Про це я вже ніколи не дізнаюсь… А портрет – копія мене в дитинстві. Тільки у своєму житті я хочу зробити все по-іншому.

Дитяча фотографія мого тата… викапана я: веснянки, посмішка, безтурботність… мрії…безмежні мрії… Стати військовим, створити сімю, жити довго й радісно…

Коли виростаєш, розумієш, як багато було не сказано в житті, такому короткому, і такому прекрасному… Кожного разу, коли дивлюсь на це фото, на очі навертається сльози… досі здається, що згодом я його побачу, обійму і зможу поговорити…Не вдається зрозуміти, що це – не так… А так хочеться, щоб він знав, що я вже навчаюсь у найпрестижнішому університеті, про що він так мріяв, і лише з його поміччю… Що я вже не така неслухняна, як була в дитинстві, стала самостійною… можливо, навіть – дорослою…

Та більш за все хочеться дізнатись більше про його життя до мене, про дитячі мрії, просто про усе… Таку примітивну деталь, як мій улюблений гонщик Формули 1, якого ні я ні мама не памятає, лише тато знав, хто то був..

І хоч як я не люблю Кузьму, однак завше згадуються рядки з його пісні:

Старі фотографії на стіл розклади,

Дитячі історії смішні розкажи

Бо добре чи зле, з тобою завжди вони.

Раніше здавалось, що попереду – ціле життя.

Чекали, що прийде такий момент

Коли під ноги впаде цілий світ

Годинник вперто роки рахував

І кожен так як міг так і зробив

А більше – не зроблено…не сказано, не почуто…і вже ніколи не збудеться… Тільки кожен погляд на фото повертає у минуле…


open | your fuck'n mind 1

Music : Guns'N'Roses "Don't cry"  My mood : знаходжусь у прострації    

Спогади


Боляче..перечитувати записи у щоденнику за останні 2 місяці..боляче...згадувати все те, що було..
Сльози...однак, це сльози радості, тому що, це було!!!
А могло й не бути... Мрія могла так і залишитися неспізнаною...
А так - я знаю вже напевне, як воно, коли мрія збувається, хоча й на таку нетривку мить..
Ось, знайшла свого вірша з періоду ЩАСТЯ:

Життя пливе

Тиха хода

І мрія збулася моя

Я хочу бути

Завжди так

Щоб не забути

Мить оцю

Я бачу щастя

І натхнення

Межу втрачаю

Казки і будення

Нестримна іскра

В серці рветься

Вперед, до цілі,

Що озветься…

А ось ще...мікс із моїх віршів, тут їх десь 3, змішані))):

Життя у мріях

Прекрасні спогади дитинства. Одвічні ті рожеві мрії. Вигадую я собі дійство, бурхливе, гамірне і незабутнє. Усе, що є довкола – мізерне, тихе, незворушне. Дихання світу, мов пронизує, наскрізь. Незбагненний порух – мрія поруч! Солодкий погляд, тихий окрик, і… зникає все… На мить. В моїй уяві образ той прекрасний. О, мріє, як прекрасно відчувати справжню суть тебе. Однак хто ти: тепло, надія, чи лиш зручність?... Нестримна пісня мого серця. Вона прекрасна, так і знай. Долинути до твого серця – єдине, що важливо їй. Де криється одвічна глибина? І як дізнатись, що усе – то справжнє? Таке просте й таке мутне… Зникає так повільно і водночас стрімко. В таку безмежну даль…


open
ОБОЗ.ua